Класи ігор

Умовно виділяють три класи ігор: 

1) ігри з ініціативи дитини (творчі);

2) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі);

3) народні ігри (створені народом).

Творчі ігри. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри "в когось" або "в щось". Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом  по-справжньому переживають свої ролі, відверто вияв-ляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів.

Ігри з правилами. Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри з правилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з них передається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру, обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.

Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише втому разі, якщо даватиме радість і задоволення.

Народні ігри — це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони — невід'ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.

У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві. Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави.

Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення.

Усі іграшки можна умовно поділити на три типи:

1) готові іграшки (автомобілі, літаки, ляльки, різні тварини тощо);

2) напівготові іграшки (кубики, картинки, конструктори, будівельний матеріал тощо);

3) матеріали для створення іграшок (пісок, глина, дріт, шпагат, картон, фанера, дерево).

Організація ігрової діяльності протягом дня

Протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв).

Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. Завдання вихователя в цей період — так раціоналізувати педагогічний процес, щоб мати можливість організувати гру дітей в найефективніших формах, активно впливати на її хід та взаємини дітей.

Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше (до занять або між ними), якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися.

Ігри між заняттями. Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження — з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині можливість рухатися. У перервах між заняттями варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено.

Гра як основна діяльність дитини

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.
Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога" та інших педагогічних виданнях.
Незважаючи на це організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо.
Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

                                                                                   

    Отже, на сучасному етапі розвитку педагогічної та психологічної думки у нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема готовності дошкільників до навчання у школі. До цієї  проблеми зверталося багато вітчизняних і зарубіжних дослідників:  Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, Л.І. Божович А. В. Запорожець та ін.

Л. С. Виготський одним з перших сформував думку про те, що готовність до шкільного навчання полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку пізнавальних процесів На думку Л.С. Виготського, бути готовим до шкільного навчання означає передусім узагальнювати і диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього світу.А.В. Запорожець відзначав, що готовність до навчання в школі являє собою цілісну систему взаємозалежних якостей дитячої особистості, включаючи особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції дій і т.д.            

      На сьогоднішній день практично загальновизнано, що готовність до шкільного навчання - багатокомпонентне утворення, яке потребує комплексних психологічних досліджень.                                                                                                       

      Базова програма «Я у Світі» ставить такі вимоги до дитини на передодні її вступу до школи:                                                                                                

 - Фізичний розвиток :  у своїх діях дитина керується всіма органами чуття,вона вправна,витривала,енергійна у повсякденній діяльності,бере активну участь у різноманітних іграх,вправах,заняттях, дотримується основних правил особистого догляду , знає про існування небезпечних  об`єктів і предметів, розуміє правила безпечної поведінки, використовує їх в реальному житті, належним чином застосовує різні технології в  фізичній і предметно-практичній діяльності, володіє конструктивними уміннями і навичками.Найважливішим завданням системи дошкільного виховання є всебічний розвиток особистості дитини, формування в першу чергу вольових проявів, довільності поведінки та підготовки її до школи.

     Методи виховання слід застосовувати тактовно. Вихованець не повинен відчувати, що його виховують. Опосередкований вплив - велике мистецтво, яким педагог оволодіває, якщо вміє дбайливо ставитися до дитини.

    Працюючи з дитиною дошкільного віку, не можна розраховувати на моментальний і постійний результат. Слід терпляче повторювати вже використані методи і підбирати нові, з розумінням ставитися до того, що результат буде, досягнутий не відразу і, може бути, не зовсім у тій формі і якості, яких ми очікуємо.

Переважаючими в морально-вольовому вихованні повинні бути практичні методи, тобто методи ігрової діяльності, які припускають навчання дитини способам дії, і перш за все ігри з правилами, в яких діти підкоряються правилам гри, вчаться стримувати свої бажання, долають труднощі. Правильна організація і вміл

Переважаючими в морально-вольовому вихованні повинні бути практичні методи, тобто методи ігрової діяльності, які припускають навчання дитини способам дії, і перш за все ігри з правилами, в яких діти підкоряються правилам гри, вчаться стримувати свої бажання, долають труднощі.                                                                     

     Велике місце відводиться прогулянці. Правильно організована прошулянка містить великі можливості для розвитку самоорганізації в різних видах діяльності, прояву ініціативи. Розмови з дітьми про зміст прогулянки (чим будемо займатися, у що грати, що візьмемо з собою, як краще організувати гру і т. д.) вчать дітей обмірковувати майбутню діяльність, планувати її. Можна запропонувати окремим дітям розповісти, що вони будуть робити на прогулянці, що їм для цього буде потрібно. Така робота сприяє формуванню навички планування виконання завдань.    

-Емоційний розвиток:  дитина орієнтується в основних емоціях, називає кожну словами,розуміє свій емоційний стан та стан оточуючих людей, адекватно реагує на різні життєві ситуації, може пояснити словами, що спричинює ту чи іншу емоцію,вміє стримувати свої негативні емоції, регулювати свої почуття,знає, як позитивні і негативні переживання впливають на стан  і настрій оточуючих людей,сприйнятлива до переживань інших,поводиться чесно і правдиво по відношенню до інших,ініціює допомогу і підтримку всім, хто цього потребує, поводиться безкорисливо, не розраховує на схвалення морального вчинку  авторитетними людьми,виявляє турботу про інших, прагне бути їм корисною,намагається утішити, заспокоїти, вчиняє справедливо, совісно  не лише в присутності, але й за умов відсутності контролю з боку дорослого, намагається утриматися від ревнощів, мстливості, жадібності, заздрощів, зловтіхи, прагнення домінувати над кимось.

-Довільність поведінки:  упорядковує простір навкруги себе, формулює мету своєї діяльності, передбачає майбутній результат, планує свої дії, доводить розпочате до кінця,  мобілізується на подолання труднощів, звертається за допомогою  лише в разі необхідності, контролює проміжні результати своєї діяльності, вносить в них корективи, виправляє помилки, без спонукань ззовні може переробити зроблене, покращати свій результат, протягом певного часу може організувати себе та однолітків, утримується від небажаних висловлювань та вчинків, характеризується вольовими рисами характеру – самостійністю, наполегливістю, цілеспрямованістю, витримкою, сміливістю.

-Пізнання. Основи логіки:  цікавиться новим,  активно вивчає навколишній світ та самого себе, виявляє допитливість  задає дорослим багато запитань, уміло використовує набуті знання для  отримання нових , знаходить нове у знайомому та знайоме у новому,  порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює, виробляє власні судження, знаходить декілька варіантів вирішення проблеми, диференціює реальне та фантастичне. 

-Мовленнєвий розвиток:  характеризується правильною звуковимовою, дитина  розуміє значення мовлення для людини,  використовує мову у різних цілях, ефективно спілкується рідною мовою, одержує задоволення від читання , знає алфавіт рідної мови, усвідомлює, що надрукований та написаний текст використовують для різних цілей,  розрізняє рідну й чужу мову, володіє певним словником,  має збалансований словниковий запас по кожній сфері життєдіяльності,  використовує у мовленні певні правила, говорить грамотно, використовує прості й складні речення.

-Художньо-естетичний розвиток:   використовує мистецтво для вираження своїх знань, думок, почуттів,  розуміє та схвально ставиться до різних видів мистецтва,  володіє художніми навичками та певними техніками,  має елементарні особисті естетичні критерії, сформовані зачатки художнього смаку, має свої літературні, музичні, образотворчі переваги, розуміє, що мистецтво відображає культуру народу, обізнаний з  рідною кільтурою. 

-Екологічний розвиток: емоційно реагує на красу природи, усвідомлює важливість бережливого ставлення до неї, має уявлення про негативні впливи людини на природу, має уявлення про відмінності природи  різних регіонів України та світу, знає ознаки й характерні властивості компонентів природи (піску, води, грунту, снігу, каміння), розрізняє контрастні стани погоди, розуміє причинно-наслідкові зв`язки між станом погоди й поведінкою людей, визначає і називає характерні ознаки рослин, дотримується правил безпечного спілкування з рослинами, знає свійських і диких тварин,розуміє  що сміття забруднює природне довкілля, розуміє відповідальність людей  за  стан природного довкілля.